вівторок, 21 жовтня 2014 р.

Метелики, шпигуни-безпілотники (пародія-жарт)

Не зачіпайте метеликів - це ізраїльські шпигуни-безпілотники.

Вчора чи позавчора (вже і не пам'ятаю) мені прийшов черговий спам, серед котрого був лист з текстом, що викликав моє зацікавлення. Адже там йшлося про метелика-шпигуна ... Ну направду про такого, якого окремі щасливчики можуть побачити в секретному музеї ЦРУ. Я загуглив сам текст листа (перше його речення) і натрапив начебто на першоджерело. Пізніше, десь в травні про цей винахід вже на повному серйозі (хе-хе) заговорила світова преса ... Нижче мій переклад цього тексту-фентезі:

Сучасний розвиток техніки може задовільнити попит розвідників на отримання інформації, яку іншими доступними шляхами отримати неможливо.
Важко навіть уявити - якою має бути оптика і електроніка, щоб безпілотник вагою 8 грам, прикриваючись личиною метелика, передавав в «Центр» розвідувальну інформацію.
Інженери концерну авіаційної промисловості Ізраїлю розробили цікаву сенсаційну модель безпілотника.
Мініатюрний «метелик», якому не потрібні ніякі додаткові умови, проникає через дрібні отвори в будь-яке закрите приміщення і передає картинку своєму господареві.
Він не видає звуків, його не видно неозброєним оком, він не вимагає живлення. Зате може знаходитися в кишені спецназівця, а коли треба - полетіти на розвідку, передати необхідну інформацію на планшетник, щоб той успішно виконав завдання.
В результаті - будь-який солдат отримає інформацію про події навколо. Ці «метелики» коштують не дорого, а їх виготовлення - процес штампування. Ізраїльські метелики-шпигуни - це сучасні безпілотники.
І справа не стільки в безпілотнику, як літальному апараті, скільки в шпигунському обладнанні, яке знайде застосування не тільки у спецслужб і розвідників, але й у ревнивих дружин і чоловіків. Тепер всі отримають можливість приставити «очі і вуха» - оптику і електроніку - до об'єкту, що викликає зацікавлення.
Завела дружина коханця, а інформацію отримуєте від "метелики". А в стільки ж вам обійшовся б приватний детектив, який навряд чи почув би зустріч із коханцем?
І ви не втратите свій чесно зароблений мільйон доларів, на який замахнулася ваша дружина.

А спасибі кому? Ізраїльській мікроскопічній оптиці і електроніці.

І ви хочете, щоб після цього євреїв любили?

P.S.
Отримано з конфіденційного джерела.
Правда - ні - не знаю ...)))

Післямова:
Жарт, який може стати дійсністю.

via Тат'яна Пиж'янова © 16.03.2014

понеділок, 20 жовтня 2014 р.

АСМР / ASMR - Автономна сенсорна меридіональна реакція

Автономна сенсорна меридиональна реакція викликає мозковий "оргазм"

При отриманні естетичного чи морального задоволення в людей часто по шкірі біжать мурашки. Зазвичай вони з'являються тільки в таких приємних випадках. Але іноді подібне явище виникає мимоволі і без видимих на те причин. Більше того - останнім часом на порталі YouTube все частіше можна зустріти відео з позначкою в назві АСМР чи латинкою ASMR. Їх глядачі відмічають відчуття, які один дотепник обізвав як мозковий "оргазм". Адже при перегляді таких, спеціально відзнятих, відео в багатьох (але не всіх) глядачів спостерігається не лише "мурашки" по шкірі, а й цілий комплекс приємних відчуттів. То що ж це за таке явище? Спробуємо дослідити ...

Автономна сенсорна меридіональна реакція (часто вживається як абревіатура АСМР) (англ. Autonomous sensory meridian response, ASMR) - неологізм, що виник в інтернет-культурі, котрий описує феномен сприйняття, що характеризується виразним приємним відчуттям поколювання на шкірі голови або інших частинах тіла у відповідь на певні зорові, слухові і (або) когнітивні стимули. Природа і класифікація феномену АСМР неоднозначні. На думку викладача Шеффілдського університету Тома Стаффорда, «цілком можливо, що це явище дійсно існує, однак за своєю природою воно важко піддається вивченню».

За даними сайту Know Your Meme, перша згадка терміну «АСМР» була зафіксована 25 лютого 2010 р. в назві групи в соціальній мережі Facebook (Autonomous Sensory Meridian Response Group), яка була запропонована засновником групи Дженніфер Аллен (псевдо - Envelope Nomia) на підставі матеріалів дискусії на форумі SteadyHealth, в ході якої багато учасників обговорювали до того часу не описане відчуття.

Обговорення на таких сайтах, як група Society of Sensationalists («Товариство сенсуалістів») на Yahoo!, засновано в 2008 р., або блоґ Unnamed Feeling («Безіменне відчуття»), створений Ендрю Макмірісом в 2010 р., мали за мету створення співтовариства для подальшого вивчення цього відчуття шляхом обміну ідеями і особистим досвідом.

Одним з найбільш часто згадуваних стимулів, що викликають АСМР, є шепіт. На порталі YouTube представлено безліч відео- і аудіозаписів, в яких автори розмовляють пошепки або напівголосно.

Багато відео- та аудіозаписів, що спеціально створені для збудження АСМР, містять елементи рольових ігор. Прикладами можуть служити симуляція стрижки, відвідування лікаря або чищення вух. Глядачі та слухачі записів, в яких автори розігрують подібні сцени, відзначають ефект АСМР, що знімає безсоння, тривогу і панічні атаки.

У газеті «Independent» наводиться висловлювання Тома Стаффорда, викладача психології та когнітивістики Шеффілдського університету:

«Цілком можливо, що це явище дійсно існує, однак за своєю природою воно важко піддається вивченню. Внутрішні переживання - предмет безлічі психологічних досліджень, але коли ми стикаємося з чимось невидимим і невідчутним, і не всі здатні це відчувати, - це стає «білою плямою». Як у випадку з синестезією - довгі роки її вважали міфом, але потім в 1990-х роках був запропонований надійний спосіб її виміру.»

На думку невролога Едварда Дж. О'Коннора, викладеної в газеті «Corsair», що випускається Коледжем Санта-Моніки, перешкодою до докладного вивчення феномену АСМР є відсутність такого стимулу, який викликав би АСМР у всіх без винятку людей.

за матеріалами wikipedia.org

А що відчуваєте ви при перегляді? Ось тут в мене невеличка підбірка youtube.com/playlist

писи: також в інтернеті віднедавна живе спеціалізована соціальна мережа TingleFM

неділя, 19 жовтня 2014 р.

Когнітивні помилки в сучасній політичній аналітиці і прогнозах

"Психотерапевти - це люди, які краще за інших навчилися ладнати зі своїм божевіллям." 

© Карл Уітакер

Важко не помітити, що з початком Революції гідності ©, а особливо після агресії Москви проти України, різко активізувались різного роду Аналітєґі. Вони (дуже "впевнено і аргументовано") пояснюють минулі та поточні події, а також будують прогнози на майбутнє. Серед них можна приміром виділити Олега Соскіна з його "прогнозами", котрі ніколи не збуваються, але котрий знову і знову їх продукує. Що цікаво - досі багато хто його на повному серйозі цитує і намагається навіть всю оту графоманію аналізувати. Або ось ще - таке собі видання ХВИЛЯ.net ... там часто з'являються подібні статті з претензією на ексклюзив. Ну хоча-б ця: "Протяжка операции: как Россия организовала Майдан и войну в Украине" авторства Юрія Колесникова. Як на мене - то це взагалі Класика :)

Я спробував знайти наукове пояснення цьому явищу і на сайті "ЭНЦИКЛОПЕДИЯ ПРАКТИЧЕСКОЙ ПСИХОЛОГИИ" натрапив на статтю Марини Константинівни Смірнової, професійного психолога. Так от - згадані явища Наука вже давно описала і класифікувала. Ось як це виглядає:

Неконструктивні думки називають когнітивними помилками


До них відносяться, наприклад, спотворені умовиводи, які явно не відображають дійсність, а також перебільшення або применшення значущості тих чи інших подій.

Наведемо більш конкретні приклади подібних когнітивних помилок:

а) довільні умовиводи - висновки за відсутності підтверджуючих факторів або навіть при наявності факторів, котрі протирічать висновкам (перефразовуючи П.Вацлавіка: «Якщо ти не любиш часник, значить, ти не можеш любити і мене!");

б) надузагальнення - виведення загальних принципів поведінки на основі одного або декількох інцидентів і широке застосування їх як до відповідних, так і до невідповідних ситуацій, наприклад, кваліфікація одиничної і приватної невдачі як «повного провалу» при психогенній імпотенції;

в) вибіркові довільні узагальнення, або селективне абстрагування, - розуміння того, що відбувається на основі виривання деталей з контексту при ігноруванні іншої, більш значущої інформації; селективна вибірковість до негативних аспектів досвіду при ігноруванні позитивних. Наприклад, пацієнти з тривожно-фобічними розладами в потоці повідомлень засобів масової інформації «чують» головним чином повідомлення про катастрофи, глобальні природні катаклізми або вбивства;

г) перебільшення або применшення - перекручена оцінка події, розуміння її як більш чи менш важливої, ніж воно є насправді. Так, депресивним пацієнтам властиво применшувати власні удачі та досягнення, занижувати самооцінку, перебільшуючи «збитки» і «втрати». Іноді цю особливість називають «асиметричною атрибуцією удачі (неуспіху), що має на увазі схильність відповідальність за всі невдачі приписувати собі, а удачі «списувати» за рахунок випадкового везіння або щасливого випадку;

д) персоналізація - бачення подій як результату власних зусиль при відсутності останніх насправді; схильність співвідносити з собою події, насправді не пов'язані з суб'єктом (є близьким для егоцентричного мислення); бачення в словах, висловлюваннях або вчинках інших людей критики, образи на свою адресу; з певними застереженнями сюди можна віднести феномен «магічного мислення» - гіперболізовану впевненість у своїй співпричетності до будь-яких або особливо «грандіозних» подій або звершень, віра у власне ясновидіння та інше;

е) максималізм, дихотомічне мислення, або «чорно-біле» мислення, - прирахування події до одного з двох полюсів, наприклад, абсолютно хороших або абсолютно поганих подій. Як сказала одна з пацієнток: «З того, що я сьогоднішнього дня себе люблю, не випливає, що завтра я не буду себе ненавидіти». Феномен тісно пов'язаний з механізмом захисного розщеплення свідчить про нестабільну самоідентичність, недостатню її інтегрованість («дифузна самоідентичність »).

"Всі ці приклади ірраціонального мислення - поле діяльності для когнітивного психотерапевта." - підсумовує М.Смірнова  ......

Тепер, читаючи чергову політичну аналітику чи прогнози, я буду уважно перевіряти їх на предмет наявності описаних когнітивних помилок.

субота, 18 жовтня 2014 р.

А чи щасливий я в Америці? - Вадим Дубовський (співаючий американський далекобійник)

Осьо пройшов вже майже місяць моєї відпустки - можна і по-троха повертатись ... 

Я дослідив, а що-ж відвідувачі цього блоґу найчастіше читають за час паузи моїх дописів тут. Так от - саме мій переклад біографії співаючого далекобійника з США користується найбільш стабільним попитом - ото-ж я вирішив для початку доповнити її ще одним перекладом - тепер це буде пряма мова самого Вадима Дубовського, а саме його роздуми на тему "А чи щасливий я в Америці?":

❝ Мене часто запитують, чи відчуваю я себе щасливим, покинувши рідні місця і оселившись за океаном. Мабуть, деякі обставини заважають мені відчувати себе абсолютно щасливою людиною. Що ж це за обставини? Почну по порядку.
Мені не подобається, наприклад, що влітку, коли в Чикаґо панує дурманяча спека, практично ні в одному магазині, кафе, барі чи ресторані мого міста мене не обслужать, якщо я туди зайду босий або з голим торсом. А як хотілося б пограти м'язами живота у присутності дам!
Мене також дратує, що по неділях я не можу купити спиртне (навіть пиво) до 11-ї години ранку. А як же природна потреба похмелитися? Мало того - в сусідньому штаті Вісконсін ні в одному супермаркеті неможливо купити спиртне після 6-ї години вечора! Це - взагалі, я вважаю, бєспрєдєл !!! Але навіть, якщо я, незважаючи на жорстокі перепони і куплю собі парочку пляшок холодного пивка, я не зможу посидіти в сквері на лавочці, смакуючи бурштиновий напій і, насолодившись ним досмаку, по-молодецьки жбурнути порожню пляшку в найближчі кущі!
Не по душі мені, що тільки в одному з 50-ти штатів, в Неваді, та й то не у всіх округах, дозволена проституція і легально існують публічні будинки. Нема, як в країнах Європи! Там, кажуть, цього добра повсюдно - хоч з головою вкрийся і тиждень додому не з'являйся!
Обтяжує мене місцевий закон, згідно з яким в Чикаґо звичайним громадянам не дозволяється мати зброю. А іноді так хочеться постріляти!
Пригнічує мене те, що я розумію далеко не все з того, що говорять по радіо і в теленовинах. Все-таки я пізненько сюди приїхав, а до приїзду ніколи не вчив англійської мови. У школі й інституті вчив німецьку мову, а в консерваторії - італійську. В результаті, звичайно, жодної не знаю.
Часто мене просто бісить, що на швидкісних дорогах нашого штату Іллінойс я не можу їхати швидше, ніж зі швидкістю 70 m/h (≈113 км/год)! Як там Гоголь писав? «Який же руський не любить швидкої їзди?» Це - про мене!
І не дивлячись на все вищевикладене, я все-таки щаслива людина! Щасливий я тому, що живу в країні, де в ціні і в пошані всяка праця, і, отже, повагою оточуючих користується будь-яка людина, якщо він не злодій і не нероба. Тут всі ставляться до кожного з незмінним респектом: до грузчика чи лікаря, прибиральниці чи поліцейського, продавця чи адвоката, водія вантажівки чи мера міста, муляра чи архітектора.
Мене цілком влаштовує, що я можу на зароблене за три, від сили чотири, робочих дні самостійно оплачувати місячне проживання в окремій трикімнатній квартирі. Радує мене те, що мені достатньо грошей, зароблених за два робочих дні, щоб прогодувати себе протягом місяця і є при цьому все, що душа забажає. А якщо додати до цього заробіток ще за день, то можна щодня за обідом випивати пару келихів вина, а по вихідних - чогось міцнішого!
Мене просто розчулює те, що в овочевих відділах магазинів я тут ніколи не відчував запаху гнилої картоплі, в рибних відділах немає запаху протухлої риби, а в м'ясних відділах ви не побачите жодної мухи.
Мене приємно дивує, що для відвідування будь-якої цивілізованої країни світу (Росія в їх число не входить) мені не потрібно заповнювати жодних анкет, стояти в черзі в консульський відділ і отримувати візу.
Я тихо радію тому, що зміг перевезти сюди свою 78-річну маму, яка живе одна в своїй квартирі (в 5 хвилинах ходьби від моєї), і в її квартирі є кухня, ванна з джакузі, вітальня, спальня і кабінет. А в кабінеті у мами стоїть комп'ютер з величезним (27 дюймів по діагоналі) монітором, на якому мама дивиться свої улюблені серіали, викачані мною з інтернету. І ще мама слухає свої улюблені програми українського радіо через інтернет трансляцію.
Я гордий від того, що я зміг оплатити семестр навчання свого сина в київському вузі, витративши на це свій тижневий заробіток.
Я відчуваю почуття глибокого задоволення, коли на запитання "Where are you from?", що задається допитливим співрозмовником, почувши мій жахливий акцент, я спокійно відповідаю: "I'm from Chicago". І більше нікому нічого не доводиться втовкмачувати! І не потрібно пояснювати, що мій тато - росіянин з берегів тихого Дону, а мама - українка з широкого Дніпра, а я - «чьортє шо», сам не знаю - хто. Люблю і Пушкіна і Шевченка, говорю і так і сяк, люблю і горілку і борщ. Тут я можу закінчити розмову на цю слизьку тему заявою, що я з Чикаґо, не вдаючись ні в які подробиці моєї національної самосвідомості. Це - моє особисте!
Я в захваті від того, що живу в країні, де мене за 12 років ніхто ні разу не обхамив, чи не вилаяв матерно, не зупинив «просто так» на дорозі, помахуючи жезлом і єхидно посміхаючись при цьому.
Я відчуваю блаженство, коли згадую, що за отримання водійських прав (звичайних і професійних), купівлю та оформлення машини, покупку двох квартир мені не довелося давати жодному чиновнику ніяких хабарів! Ні цента!
І, нарешті, я щасливий, що живу в країні, де абсолютно незнайомі люди при зустрічі вітають один одного і при цьому широко посміхаються! І я від душі бажаю всім і кожному жити в ТАКІЙ країні, незалежно від того, на якому континенті вона знаходиться! Головне, щоб країна була саме такою, ну або майже такою ... ❞
4 липня 2014 р.  © Вадим Дубовский

субота, 20 вересня 2014 р.

Блоґ bihanskyy.in.ua йде у відпустку .......

Abwechslung muss sein

«Пірати Кремнієвої долини» (Pirates of Silicon Valley), 1999 рік - Citātiōnēs

«Good artists copy... Great artists steal»

На днях переглядав свою стару відеотеку і під руку попався диск з фільмом, винесеним в заголовок цього допису. Я щось зовсім не міг пригадати про що він і вирішив освіжити собі в пам'яті сюжет ... І зовсім не пожалкував, що заново переглянув. Цей телевізійний фільм просто клад фраз і думок - його так і хочеться розтягнути на окремі цитати. Ну от хоча-б це:
"Ці хлопаки вважають себе революціонерами … не вони, а Ми Революціонери!»
Стів завжди був не таким як ви і я, він бачив все інакше … він у всьому бачив карму чи суть Світобудови.
«Всеее, потрібні зміни - хіба я зобов’язаний носити вуса?» - «Костюм! Ти купив собі костюм !!!»
«Мені потрібні талановиті люди - мені потрібні Творці!»
А от ще кілька відеоцитат, котрі сподобались (назагал - варто дивитись весь фільм - там ще хмара такого):


Пірати Кремнієвої долини (відео-цитата) from Yuriy Bihanskyy on Vimeo.


Пірати Кремнієвої долини (вибране) from Yuriy Bihanskyy on Vimeo.
Фільм розповідає про походження домашнього / персонального комп'ютера як такого і його розвиток через взаємну конкуренцію і підтримку між провідними американськими компаніями і їх продуктами.

Основний сюжет фільму починається на початку 1970-х і закінчується в 1985 році, коли Стів Джобс пішов з Apple Computer. Фільм також структурований набором «книгодержатель»: починається і закінчується поверненням Джобса в Apple в 1997 році. Варто відзначити надзвичайну схожість акторів фільму з їх реальними прототипами.

Назва фільму відображає сутність протидії компаній Microsoft і Apple, як безпринципних акул бізнесу, здатних на багато що для його розвитку. Основна інтрига закручується навколо копіювання (законність якого викликає сумніви) графічного інтерфейсу Apple у Xerox PARC, а згодом - Microsoft у Apple.

Фільм починається в університетському містечку Каліфорнійського університету в Берклі під час періоду Руху Свободи слова. Фільм зіставляє випробування і нещастя друзів дитинства Стіва Джобса (Ноа Уайлі) і Стівена Возняка (Джой Слотнік), які в кінцевому рахунку створять Apple Computer, і студентів Гарварду Білла Гейтса (Ентоні Майкл Холл), Стіва Балмера (Джон Дімаджіо) і друга Гейтса по середній школі Пола Аллена (Джош Хопкінс), які в кінцевому рахунку створять Microsoft.

Гейтс, Джобс і Возняк кинули коледж (Джобс фактично на короткий термін був студентом Reed College, але це не відображено у фільмі; Возняк пізніше повернувся в Каліфорнійський університет в Берклі), щоб взяти участь в наростаючій революції у світі персональних комп'ютерів.

Розповідь у фільмі ведеться від імені Возняка і Балмера.