понеділок, 4 травня 2015 р.

Стережись, хронофагія !

Хронофагія - пожирання часу інтернетом, ТБ і т.і.


Хронофагія (пожирання часу) - це тиха чума нашого інформаційного століття. Носіями хронофагії є хронофаги. У ролі хронофаг можуть виступати як люди, так і неживі матеріальні і навіть нематеріальні об'єкти.

Людина-хронофаг - це безглузде створіння, спілкування з яким не дарує радості, не збагачує інтелектуально і не робить вас кращим. Він виїдає вам мозок занудотними витрибеньками або просто тупим мовчанням. Від спілкування з хронофагами псується аура, часто болить живіт і накочує туга. Таких треба уникати.

Крім хронофаг-людей, існують хронофаги-речі і хронофаги-явища.

Телевізори, комп'ютери, ІНТЕРНЕТ та інші речі, винайдені колись з благими намірами, можуть в тих чи інших обставинах ставати хронофагами і знищувати наш з вами час у промислових кількостях. Вступаючи в контакт з хронофагами, ми обмінюємо наш час на НІЩО. Час просто йде, розчиняється, зникає. Ми, озираючись, не бачимо навіть руїн. Не залишається ні пам'ятників мистецтва, ні корисних винаходів, ні приємних спогадів - ніхєра. Одним із потужних стимуляторів хронофаг є наркотики, головна властивість яких, якщо вдуматися - стиснення часових проміжків і втрата спогадів.

Отримавши дуже широку популярність в останні роки, соціальні мережі - ВКонтакте, Facebook, Google+, twitter etc. - впливають на людину приблизно так само, як і наркотичні препарати, і є безсумнівними хронофагами. Як і наркотики, вони по різному впливають на різні типи людської психіки. Одні люди "підсаджуються" швидше, інші повільніше; одні можуть "зіскочити" самостійно, іншим може знадобитися допомога друзів, а інколи тільки втручання фахівців.

Соціальні мережі дарують людині те ж, що і конвенціональні наркотичні препарати. Людина "отримує" владу над часом, а іноді й над простором. Вона набуває впевненості в собі і думає, що повністю "контролює" своє життя, а іноді й життя оточуючих.

Занурюючись у спілкування без відповідальності, людина поступово втрачає навички поводження з реальністю, і зісковзує на узбіччя життя. Залишаючись при цьому стовідсотково впевненою у тому, що все йде як треба.

Озирніться навколо - і ви побачите величезну кількість тих, хто вже схильний до впливу хронофаг. Деяких ще можна врятувати, іншим вже нічим не допоможеш. Відпустіть їх йти своєю дорогою до небуття. І нехай безглузда посмішка, що супроводжує їх блукання в мережі, послужить вам пересторогою.

Те, що вам здається безкоштовним, може виявитися непомірно дорогим. Бо, платою за нього буде час вашого життя....

за мотивами @azamat_tseboev

неділя, 3 травня 2015 р.

Відеокамера з частотою зйомки 1 трильйон кадрів в секунду


Laser pulse shooting through a bottle and visualized at a trillion frames per second from Yuriy Bihanskyy on Vimeo.
Вчені Массачусетського технологічного інституту створили відеокамеру з частотою зйомки 1 трильйон кадрів в секунду.
Найшвидша відеокамера в світі здатна розгледіти просування ультракороткого імпульсу світла через однолітрову пляшку, подібно до того як звичайні швидкісні камери в деталях знімають проліт кулі крізь яблуко.

субота, 2 травня 2015 р.

Гра в шахи


.......

- Ти зробив хід?

Чоловік у сірій сорочці зі срібними запонками уважно дивився на мене, насупивши густі, з рідкісною сивиною, брови. Перед нами простягнулися 64 однакових за своїми розмірами сектора. 8 рядів, 8 стовпців, 32 білих, 32 чорних.

- Ну так. - трохи запнувшись відповів я.

Мої пальці вже розтискали нефритову статуетку, котра чітко зайняла своє місце в закономірному хаосі переміщення. Чоловік, подумавши пару секунд, атакував мою туру, спритно перемістивши ферзя з одного кінця дошки в інший. Я мимоволі прикусив губу, через що в мій рот стала затікати тонка цівка гарячої крові. Металево-солонуватий присмак не давав мені зосередитися. Раптово мене осінило:

- Ми раніше не бачилися?

- Бачилися звичайно. - відповів чоловік, постукуючи пальцями по столу з чорного дерева.

Я оглянув кімнату в якій ми перебували: шпалери на стінах були темно-червоного кольору, крісла оббиті чорним оксамитом, сама ж кімната була занурена в приємну напівтемряву, яку безсило намагалася розвіяти лампа з абажуром.

- І ... хто ви такий? - набравшись сміливості запитав я.

- Роби хід. - спокійно відповів він, кивнувши у бік дошки.

Блукаючи по обривистих вибоїнах своєї пам'яті я так і не зміг знайти в ній цього чоловіка. Або він не хотів, що б я його знайшов там. У будь-якому випадку, я не знав, де я знаходжусь і що мені робити. Моя рука знову мимоволі потяглася до фігури. Я закрив очі. Стук, швидкий і повільний, ритмічний і переривчастий, повністю аморфний, що перетікає по моїй голові. Повіки знову піднялися. Мій кінь блокував останній хід короля опонента.

- Шах і мат. - впевнено сказав я.

Чоловік мовчав, але на його тьмяно освітленому обличчі я міг розгледіти невеличку посмішку.

- А тепер скажіть мені хто ви і як я тут опинився. Та й чому ми граємо?

- Ми щодня граємо, і поки-що ти весь час перемагав.

Його слова змусили мене замовкнути на пару секунд, зібрати воєдино думки, що розлетілися подібно до насіння кульбаби.

- І навіщо ми граємо?

- На твоє життя.

Я різко схопився з крісла, випадково зачепивши масивну дошку на столі. Нефритові фігурки з гуркотом посипалися на підлогу, на що чоловік лише злегка похитав головою. Спектр красок в моєму оці зрадницьки змішувався, все розпливалося навколо.

- Ти нічого не згадаєш, все добре, ти знову переміг, програєш - тоді й помреш.

Задушливе повітря почало здавлювати мою трахею, воно обпалювало легені і крутило м'язи. Я, зчепивши на горлі холодні пальці, сказав на останньому видиху.

- Що ... зі ... мною?

- Ти прокидаєшся і як завжди все забудеш.

Я відчував, як почуття реальності покидає мене. Або приходить ...
___________________________________________

- А що якщо я жодного разу не програю? - сказав я, відпускаючи нефритову фігурку.

- Рано чи пізно - всі програвали, і ти не виняток. Ходи.

Уютненькое Луркоморье

четвер, 30 квітня 2015 р.

вівторок, 28 квітня 2015 р.

Заповідь поета

Заповідь поета


Я бачив п'яниць із мудрими очима
І пропащих жінок у подобі чистоти.
Я знаю сильних, що захлинаючись ридали
І слабких, що несуть свої хрести.

Не засуджуй за те, в чому не впевнений;
Не обіцяй, якщо вирішив збрехать.
Не перевіряй, коли уже довірив!
І не даруй, плануючи віднять.

Молись тоді, коли реально віриш;
Живи лиш з тим, кого кохаєш сам.
Жени геть тих, кого ненавидиш;
І довіряй очам, а не спустошеним словам

Георгій Шєлд ©

переклад українською Tadejeva Julia

Google теж не ідеальний

Якось я вирішив проекспериментувати з оголошеннями Google AdWords, завів аккаунт, закинув на рахунок мінімально-допустиму суму в 50 грн., створив 2 оголошення і рекламна кампанія по просуванню ось цього мого блоґу почала приносити кліки.

Ефективність кампанії була дуже високою, хоча кожен клік мені коштував по кілька гривень, що відаерто досить дорого ... 

І ось на днях в них там щось поламалось - гроші на рахунку є, а система впала і не встає. Служба підтримки вже другий день шось там шаманить, але в результаті запропонували завести новий аккаунт - геніяльно, нє? Та ну їх з такою версткою ... Google теж не ідеальний